Рак товстої кишки

Рак товстої кишки становить приблизно 15% випадків від усієї злоякісної онкології людини. Середній вік пацієнтів – 60 років. Рак товстої кишкиявляє собою злоякісне новоутворення з епітелію кишечника. Найбільш часто зустрічається рак нижніх відділів товстої кишки (низхідної ободової кишки, сигмовидної і прямої кишки).

Фактори, що сприяють розвитку раку товстої кишки, можна розділити на внутрішні і зовнішні:

• До внутрішніх факторів раку товстої кишки належать ті, які пов'язані з спадковістю, а також з вже наявними захворюваннями. Наприклад, підвищений ризик раку товстого кишечнику мають особи з аденоматозним по сімейним поліпозом кишечника, синдром Тюрко, синдром Гарднера, синдромом Олдфілда і деякі інші. Практично у всіх осіб без лікування з часом діагностують рак. Прикладами захворювань, що збільшують ризик раку товстого кишечника, є хвороба Крона та виразковий коліт. Будь-які хронічні запальні захворювання товстого кишечника збільшують ризик розвитку раку, іноді в десятки разів.
• Зовнішні причини раку товстої кишки – це особливості дієти, роботи і способу життя. Порівняльна анатомія людини показує, що його раціон повинен на 80% складатися з рослинної їжі. Тому рак прямої та ободової кишки значно рідше зустрічається серед вегетаріанців і значно частіше - серед любителів м'яса. Велика кількість жирної м'ясної їжі призводить до процесів анаеробного розкладання білка (гниття), продукти якого ушкоджують епітелій і збільшують ймовірність виникнення раку. Хронічне надходження канцерогенів (наприклад, азбесту, бензпірен і деяких інших речовин) також сприяють розвитку раку товстого кишечника.

Для класифікації використовують стандартну міжнародну TNM-класифікації, де T (tumor) – оцінка власне пухлини, N (nodus) – оцінка залучення лімфатичних вузлів, M (metastasis) – оцінка метастазів пухлини.

Рак товстої кишки може тривалий час нічим себе не проявляти. Зазвичай пацієнт починає тривожитися, коли з'являються кров'янисті виділення, т. к. інші неспецифічні симптоми (схуднення, анемія, болі в животі, зміни стільця, особливо схильність до закрепів) часто маскуються під вже наявні захворювання кишечника.

Рак ободової кишки зазвичай метастазує в печінку та найближчі лімфовузли. Рак прямої кишки, володіючи особливостями кровопостачання (в обхід ворітної вени), дає метастази в легені.

Діагностика раку товстої кишки після 40 років повинна стати регулярною процедурою, не рідше 1 разу в 3 роки. В якості тестів використовують різні лабораторно-клінічні методи:

• Аналіз кала на приховану кров
• Рентгенологічні дослідження кишечника (рентгенівський знімок з контрастуванням кишечника, рентгенівська комп'ютерна томографія)
• Ультразвукове дослідження кишечника, магнітнорезонансна томографія.
• Ректороманоскопія і колоноскопія.
• Біопсія пухлиноподібних утворень.

Лікування раку товстої кишки переважно оперативне. Хірургічні операції намагаються робити органосохраняющими. Так, при раку ободової кишки проводять гемиколонэктомию (видалення половини ділянки), а рак прямої кишки намагаються оперувати з можливістю відновлення прохідності калових мас через природний сфінктер.

Іноді непогані результати дає оперативне лікування поодиноких метастазів у печінку. При цьому 5-річна виживаність знаходиться на рівні 20 %.

В якості додаткових методів лікування використовують хіміотерапію та променеву терапію пухлини. Вони дозволяють збільшити строки виживаності пацієнтів і зменшити ймовірність рецидивів. Хіміотерапія без оперативного лікування у разі наявності метастазів покликана збільшити тривалість і якість життя пацієнта, однак до повного виліковування майже не призводить. Відповідь на лікування хіміотерапевтичними препаратами спостерігається приблизно у кожного третього пацієнта.

У разі успішної хірургічної операції з формуванням колостоми у подальшому зазвичай планують пластичну операцію з відновлення прохідності кишечника, що необхідно не тільки з косметичною метою, але і для поліпшення якості життя пацієнта.